 В рамках відзначення 30-ти річчя Незалежності України Оникіївські лісівники черговий раз поповнили свою туристичну скриньку новою поїздкою до туристичної Одеської області.
Протягом туру ми відвідали Одеські підземелля, які вважаються одним із найдовших підземних лабіринтів у світі. Ці тунелі — колишні шахти, в яких у 30-х роках 19 століття видобували вапняк, який йшов на будівництво споруд міста. Сьогодні офіційно для відвідування відкрито лише 850 метрів катакомб, із 2500 кілометрів існуючих.
Відвідали лісівники і Вилкове, яке часто називають українською Венецією. Це одне із самих унікальних місць на карті України, що губиться в дунайських плавнях на кордоні з Румунією. Ми навіть не мали уяви, що в нашій країні є така екзотика. Це селище, де роль доріг виконують водні канали, місцеві мешканці їздять в гості чи у магазин на човнах і кожен має водійські права, для пересування по воді. Більше того, це містечко розташоване в межа одного з найбільших заповідників України і тут гніздиться 70% світової популяції рожевих пеліканів, який нам пощастило побачити. Флора. Фауна. Місцевий колорит. Нульовий кілометр Дунаю!!! Цікаві історичні розповіді. Музей під відкритим небом. Липованський обід. Яскраві враження. Це те, що не передається словами.
Будучи в Одеській області ми не могли не відвідати Шáбо — село в Білгород-Дністровскому районі, побувавши у славнозвісному центрі культури вина SHABO та в Європекйській сироварні — це ті місця, що викликали у нас захват і відчуття гордості за організацію та культуру виробництва, гордість за український продукт.
Завершальним екскурсійним об’єктом у нашому турі була Аккерманська фортеця - історичний центр Білгорода-Дністровського, яка була побудована у XIV столітті на залишках античного міста Тіра. Будівництво цієї фортеці, було направлене на зміцнення кордонів Молдавського князівства. Місто століттями залишалося важливим оборонним і політичним центром в складі ряду держав. Особливість споруди в тому, що вона зведена на скелі. З північної сторони об стіни омивається Дністровський лиман, з інших трьох фортецю оточує рів. Зв’язок з містом здійснювався по підйомному мосту через Кілійські ворота, які тепер служать головним входом. З висоти замок являє собою багатокутник з вежами по кутах. Площа території – понад 9 гектарів. Загальна довжина стін перевищує два кілометри, а їх товщина сягає п’яти метрів. Ідея такого будівництва виявилася вдалою, про що свідчать багаторазові безуспішні вторгнення. І тільки 1484 р. фортецю вдалося взяти штурмом, і наступні 328 років Аккерман провів під владою турецьких правителів. Під її стіни водили козаків відомі отамани: Е. Дашкевич, І. Покотило, Г. Лобода, І. Сірко. Три російсько-турецьких війни пов’язані з історією фортеці. Нарешті 1 грудня 1806 турки здали її без бою загону А. Де Рішельє, а з 1812 року землі Нижнього Придністров’я стали частиною Російської імперії. Через 20 років фортеця втратила свій статус військового об’єкту. До сих пір збереглися 26 із 34 фортечних башт. Сьогодні Аккерманська фортеця – пам’ятник історії, відомий далеко за межами України.
Тур промайнув дуже швидко, але на згадку лишились незабутні фотографії, якими ми радісно ділимось із Вами.
Голова профспілкового комітету
Оникіївського лісгоспу
Оксана Осадчук
|